Iнструментальна детекція брехні

Метод психофізіологічної інструментальної детекції брехні (далі – МПІД) існує вже майже 100 років.

Про нього написано величезну кількість журнальних і газетних статей, зроблено чимало ТБ-передач, йому відведено цілі сторінки в Інтернеті, регулярно проводяться професійні семінари, конференції та виставки. І, тим не менш, до теперішнього часу навколо детектора брехні продовжує поширюватися безліч чуток і різного роду інсинуацій.

Відповідаючи на питання, що ж таке МПІД, треба сказати, що це насамперед технологія. Якщо користуватися сучасною термінологією, то навіть психотехнологія, яка дозволяє отримати від людини свідомо приховану нею інформацію.

Інструментальна детекція брехні – це також прикладна психофізіологічна методика, в основі якої лежить реєстрація мимовільних, тобто слабо контрольованих свідомістю, фізіологічних реакцій. Ці реакції, крім усього іншого, об’єктивно відображають силу і тривалість емоцій, що виникають в обстежуваного в момент пред’явлення йому різних стимулів.

У практичному застосуванні це перевірка або на предмет володіння інформацією, однозначно пов’язувана з тими чи іншими аспектами розслідуваного злочину, або на предмет вчинення дій, що супроводжують певний злочин. При кадровому відборі (скринінг) метод допомагає виявити ті чи інші негативні моменти, що представляють для роботодавця фактори ризику: вживання претендентом наркотиків, наявну у нього ігрову залежність, його зв’язок з криміналом тощо.

У цьому технологічному процесі сам по собі детектор брехні (поліграф) є лише технічним пристроєм – об’єктивним і неупередженим реєстратором фізіологічних реакцій.

Технологія процесу ґрунтується на чітко встановленому психофізіологічному феномені, суть якого зводиться до такого: стимули (питання, предмети, зображення тощо), що несуть у собі інформацію про подію,  викликають  фізіологічні реакції, достовірно перевищують за своєю вираженістю звичайні, тобто ті, що виникають у людини у відповідь на аналогічні, не пов’язані з цією подією, стимули. Виявляється, що цей феномен стійко спостерігається приблизно у 90 % населення планети.

Що з цього випливає? Проілюструємо це простим прикладом.

Візьмемо дуже поширену ситуацію прийому на роботу. Припустимо, претендент на вакантну посаду систематично вживає наркотики і має намір це приховати. Отже, в його пам’яті є інформація на цю тему. Виявлення її при прийомі на роботу складає високу значність. Тому, якщо в ході тестування на детекторі брехні такому кандидату дати перелік питань на тему шкідливих звичок, то він, незалежно від свого бажання, покаже максимально виражені реакції на запитання про вживання наркотиків. Хоча в іншій обстановці (наприклад, у своєму колі спілкування), ця тема може виявитися для нього малозначною.

Таким чином, у спрощеному вигляді МПІД – це метод оцінки і тестування пам’яті, але не її якості, а наявності або відсутності  певної інформації.

У приватному секторі процедура МПІД носить відкритий характер, тобто людина знає, що піддається перевірці, і, найголовніше, усвідомлено проходить її. Під час проведення процедури тестований повністю контролює ситуацію і має право в будь-який момент відмовитися від продовження тестування. До початку тесту його знайомлять зі змістом питань.

При здійсненні тестувань на поліграфі категорично забороняється ставити питання, що ображають або принижують людську гідність, а також питання, що  стосуються  релігійних, сексуальних, політичних уподобань чи переконань.

Обов’язковою умовою перевірки є гарантія безпеки для здоров’я обстежуваної особи.

МПІД здійснюється так, щоб, захищаючи законне право роботодавця, прийняти на роботу надійних, лояльних, чесних співробітників і не порушити при цьому їх конституційних прав під час проходження тестування.

Область застосування поліграфа досить широка, але якщо говорити про психофізіологічну детекції брехні, то її можна звести до трьох основних напрямків:

перевірка кандидатів для виявлення їх негативних, з точки зору роботодавця, особистісних, біографічних та професійних якостей;

контролю робочого персоналу з метою виявлення та  припинення різного роду службових та дисциплінарних порушень;

кримінального та службового розслідування за фактом протиправної діяльності.

Перші два пункти відносяться до так званих скринінгових обстежень, тобто тестування, що проводяться виключно з профілактичними цілями, коли немає підтвердженого факту вчинення тих чи інших протиправних дій.

У рамках цих трьох напрямків методика може бути успішно застосована скрізь, де необхідне об’єктивне підтвердження наявності або відсутності у тестованої особи інформації про ту чи іншу подію (незалежно від його терміну давності). Наприклад, при розслідуванні будь-яких видів кримінальних злочинів, встановлення факту подружньої невірності тощо.

За допомогою інструментальної психофізіологічної детекції брехні можна домогтися вирішення таких основних завдань:

визначення причетності/непричетності підозрюваного до вчиненого злочину або протиправного  вчинку;

оцінки достовірності будь-якої інформації, у тому числі показань свідків;

виявлення ряду «факторів ризику» у претендента на певну посаду:

приховування або спотворення ним негативних біографічних відомостей: факту судимості, звільнення з попереднього місця роботи за те чи інше порушення, наявних у минулому адміністративних правопорушень, кримінальних  діянь тощо;

наявності у них таких шкідливих звичок, як зловживання алкоголем, прийом наркотиків, захоплення азартними іграми, а також різного роду відхилень (клептоманія);

приховування фактів розкрадання на попередніх місцях роботи;

влаштування їх на роботу за завданням конкурентів чи криміналу.

За бажанням роботодавця цей перелік може бути істотно розширений.