Найчастіші зловживання на підприємстві

В Україні 80 % усіх втрат фірми складають крадіжки, вчинені персоналом і клієнтами. При цьому 97% таких крадіжок залишаються нерозкритими.

Щоб зрозуміти, як боротися з крадіжками на робочому місці, необхідно визначитися, із чим саме треба боротися. Оскільки злодійство, якщо не зважати на його моральну суть, є процесом різнорідним, породжуваним різними мотивами, що сприяє можливості здійснення в різних умовах.

Крадіжка продуктів – велика проблема підприємств громадського харчування (ресторани, кафе, їдальні шкіл, дитсадків, підприємств тощо).

Крадіжка товару персоналом характерна для рітейлінгу і супроводжує його на всіх етапах роботи з товаром (приймання, фасування, викладення, продаж, каса тощо).

Зловживання менеджерами службовим становищем – крадіжка бази клієнтів; безповоротна «дебіторка» – відвантаження товару «своєму» клієнтові, який ніколи не оплатить його; надання необґрунтованих знижок.

«Лівак» – виконання замовлень у приватному порядку в робочий час і з матеріалів фірми (часто в послугах), використання службової машини.

Махінації бухгалтера – подвійні платіжки, прокручування грошей, узятих під звіт, присвоєння неврахованих коштів.

Несуни/везуни – пряма крадіжка товару, сировини, засобів виробництва, пов’язана з таємним перенесенням або вивозом їх за межі підприємства. Несун/везун поганий і як працівник, тому що до обіду він думає, як украсти, а після – як винести/вивезти непомітно. Отже, він краде ще й робочий час.

«Відкати» – закупівля товару, сировини від імені підприємства за  свідомо завищеними цінами, що супроводжується поверненням різниці в особисту кишеню особи, що прийняла рішення про покупку.

Перерозподіл загальнозаводських витрат характерний для технічних служб підприємств в умовах відсутності можливості підрахувати (при здачі приміщень в оренду технічна служба завищує витрати власної організації, але займається хабарництвом з орендарів за відмову від підвищення орендної плати).

Пересортиця – зменшення цінності товару, заміна одного продукту іншим, гіршим за якістю і за нижчою ціною, при цьому видається він за те, чим повинен бути.

Споживання товару на робочому місці в процесі його виробництва – характерне для харчових виробництв, фасувальних підрозділів.

Промислове шпигунство – таємні заходи щодо крадіжки інформації, яка становить конкурентну перевагу.

Саботування роботи, бездіяльність, неробство – недоодержання прибутку або витрати, пов’язані з неправильним використанням робочого часу.

Списання придатного реманенту – у готельному бізнесі, у ресторанах, у місцях відпочинку, у пунктах прокату й в інших місцях, де є можливість списання.

«Фантики» – дрібні втрати через нецільову витрату ресурсів.

Потрібні такі методи боротьби з крадіжками та шахрайством персоналу: побудова чіткої системи контролю над рухом матеріальних цінностей, технічні засоби виявлення крадіжок та шахрайства, побудова корпоративної культури (включно з колективною відповідальністю), робота з мотивацією, розробка оптимальної системи матеріального стимулювання персоналу, ретельна перевірка відомостей про найманих осіб, що допускаються до роботи з товарно-матеріальними цінностями.

Серед перерахованих вище видів крадіжок хотілося б зосередитися на крадіжках непрямих, оскільки прямі крадіжки більш-менш зрозумілі, вивчені і є уявлення, як з ними боротися, постійно удосконалюються певні механізми й техніки цієї боротьби. Непрямі ж крадіжки та шахрайство зазвичай неявні, часто крадіжками та шахрайством не вважаються, і не ясно, із чим саме, чому і як боротися. Наприклад, згадайте папугу-правдолюбця, героя мініатюри Геннадія Хазанова: «Тигру в зоопарку не докладають м’яса!». Напрошується питання, у кого крадуть: у зоопарку чи в тигра? Розв’язати цю дилему можна з погляду клієнтського підходу. Клієнт – завжди той, хто платить. Той, хто споживає куплене клієнтом, – користувач. Тож у цьому випадку злодійство відбувається відносно зоопарку, тому що тигр тільки їсть, але не платить за м’ясо.

До непрямих видів шахрайства ми відносимо відзначені вище «фантики», саботаж і неробство, прокручування грошей, узятих під звіт, пересортицю й промислове шпигунство.

«Фантики». Найбільш невинний варіант непрямого злодійства. «Фантиками» називають дрібні втрати власника, пов’язані з використанням працівниками ресурсів компанії у власних цілях. Це може бути блукання по Інтернету з комп’ютера фірми, роздруківка матеріалів на папері компанії, міжміські дзвінки з телефону компанії, поїздки по власних справах на корпоративному транспорті тощо. Як правило, ці втрати настільки невеликі, що їм не надають особливого значення. Наприклад, співробітник шукає в Інтернеті матеріали для доповіді по фізиці для своєї дитини й роздруковує, щоб віднести їх додому. Кого всерйоз стурбує витрата 15 Мб трафіка (приблизно $0,9), коли фірма в цілому витрачає гігабайти, і 5-10 аркушів паперу, при загальній витраті 1-2 пачки в день? Дріб’язки? А тепер порахуйте, скільки у фірмі працівників і помножте…

Проблема «фантиків» виникає тоді, коли фірма пропонує низьку оплату праці, постійно затримує зарплату, або часто й багато штрафує. Співробітники починають використовувати ресурси фірми, що не перебувають під забороною, для власних потреб («якщо немає грошей, беремо фантиками»). Це дозволяє їм виправдовувати у власних очах свою присутність на роботі. Також зазначена проблема виникає й при недостатній завантаженості працівників: починається стеження за зміною курсу долара на спеціалізованих сайтах, за ростом вартості бареля нафти, за політичними подіями в країні і світі, читання гороскопів тощо.

Саботаж і неробство. Хоча й різні явища, але ми відносимо їх до однієї категорії, оскільки результатом і того, й іншого є відсутність результатів. Буває, що все на роботі виглядає цілком «по-робочому», процес іде, усі зайняті справою, а результату немає. Перевірте, можливо, ваші працівники влаштували саботаж. Велика радянська енциклопедія трактує саботаж як навмисний зрив якого-небудь заходу, відхилення від роботи або навмисне несумлінне її виконання.

Неробство – стан бездіяльності, ледарства. Часом простої в роботі виникають із вини самого підприємства. Незалежно від причин неробства для роботодавця воно виливається в збитки, тому що дозвільний персонал не тільки одержує зарплату за байдикування, але й, нудьгуючи, прагне себе зайняти. Частину збитків у цьому випадку приносять «фантики», частину – нескінченні перекури, читання газет, читання анекдотів тощо, оскільки незайнятий персонал відволікає від роботи й своє оточення.

Прокручування грошей, узятих під звіт. Грає на руку бухгалтерові, що вирішив поліпшити своє матеріальне становище. Здавалося б, не злодійство, тому що під звіт можна брати лише ті гроші, які наразі не використовуються фірмою. Однак, якщо існують діри в системі бухобліку, то в бухгалтера є шанс ці гроші привласнити. До того ж дивіденди від вкладення засобів під відсотки могла б одержати організація. Виходить, це черговий недоотриманий прибуток. Така проблема виникає тоді, коли:

1) є можливість («чорний нал», безконтрольність роботи бухгалтера),

2) «моральний закон усередині» бухгалтера допускає такі махінації в силу його виховання й особливостей особистості.

Пересортиця. Зазвичай властива дуже досвідченим злодіям, технології наживи на ній опрацьовуються роками. Хоча цей вид крадіжок на перший погляд видається крадіжкою у кінцевого споживача, таке злодійство позначається на іміджі продукції й виробника/торговця в цілому, що знижує обсяг продажів і, зрештою, також приводить до збитків фірми. Наприклад, у магазині самообслуговування розфасовані купки курчат зі шкірою й костями, а на ціннику значиться філе курчат, і по касі проходить саме філе. Після виявлення такого обману чи часто покупець буде заходити в цей магазин? Зробить замовлення тим же постачальникам фірма?

На виробництві пересортиця може виражатися в зміні рецептур і технологій (туалетний папір у ковбасі? – нісенітниця, звичайно, але жили замість філе покласти цілком можливо). «Хіт сезону» – консервна банка: замість обіцяного на етикетці м’яса в банці з тушонкою тільки «три Ж» (жили, жир і желе).

Причиною крадіжок на пересортиці є мотивація особливого роду – мотивація персоналу, зацікавленого саме в такій роботі, яка б дозволяла практично без ризику «робити свій маленький бізнес». Оскільки кваліфікація напрацьовується роками, то цим видом особистої наживи займаються запеклі крадії.

Промислове шпигунство. Вид несумлінної конкуренції; діяльність із  незаконного здобування відомостей, що представляють комерційну цінність, а часто й комерційну таємницю. Метою промислового шпигунства є, як правило, клієнтська база, технології й рецептури, ноу-хау, ціни й маркетингові стратегії, особливо коштовні фахівці й ключові співробітники, фінансовий стан конкурента, його плани на майбутнє. Витік інформації подібного роду не тільки знижує прибуток компанії або його конкурентоспроможність – він здатен привести навіть до краху всього бізнесу.

У процесі шпигунства таємні заходи щодо одержання необхідної інформації проводяться за допомогою спеціальних агентів. Іноді до конкурента направляють на роботу «засланих козачків», які домагаються довіри й усю добуту інформацію «перекачують» своєму дійсному роботодавцеві. Іноді такі агенти вербуються із числа лояльного раніше персоналу. Чому працівники погоджуються шпигувати? Причини лежать на поверхні – низька зарплата, почуття помсти, образи, кар’єрні амбіції.

Схоже на те, що найефективнішим методом боротьби з непрямими крадіжками буде детектор брехні.

Методи боротьби із зазначеними видами крадіжок диктують причини їх виникнення. Усунення причин, швидше за все, приведе до бажаного результату. Так, виплата зарплати вчасно, відсутність непомірних і невиправданих штрафів, відповідність розміру оплати праці як ринковим реаліям, так і працезатратам працівника, цінності результатів його праці, завантаження його роботою й чіткий контроль виконання усунуть проблему «фантиків»; офіційна бухгалтерія й наявність контролю зведуть нанівець можливості бухгалтерських маніпуляцій неврахованими готівкою; розробка кодексу корпоративної поведінки, відстеження змін мотивації персоналу, чуйне відношення до працівників, а також строгий відбір при найманні дозволять уникнути саботажу й шпигунства в інтересах конкурентів, а нормовані перекури й регулярна звітність із «розбором польотів» – неробства.

У зазначену схему (методи боротьби, засновані на усуненні причин злодійства) не укладається лише боротьба з крадіжками на пересортиці. Як було зазначено вище, причиною цього є мотивація особливого сорту, тож робота з мотивацією не допоможе, як не допоможе й підвищення зарплати. Контроль діяльності такого співробітника утруднений рівнем його майстерності, і при найманні визначити таку мотивацію складно. Як більш-менш дієві заходи, можна запропонувати глибинну перевірку силами служби безпеки підприємства найманих співробітників, а також «вирощування» кадрів на підприємстві, за допомогою залучення на вільні робочі місця молодих людей-практикантів, поки вони ще вчаться в спеціалізованих навчальних закладах.